🔆 Закон Снелла (заломлення світла)

n1 · sin(θ1) = n2 · sin(θ2)

Основний закон геометричної оптики, що описує зміну напрямку світлового променя на межі двох прозорих середовищ з різними оптичними густинами.

📖 Формула та параметри

Закон заломлення

n1 · sin(θ1) = n2 · sin(θ2)
де: n1, n2 — показники заломлення першого та другого середовища; θ1 — кут падіння; θ2 — кут заломлення
  • n1 — показник заломлення середовища, з якого йде промінь (наприклад повітря)
  • n2 — показник заломлення середовища, у яке входить промінь (наприклад вода чи скло)
  • θ1 (кут падіння) — кут між падаючим променем і нормаллю (перпендикуляром) до межі поділу середовищ
  • θ2 (кут заломлення) — кут між заломленим променем і тією ж нормаллю, після переходу в друге середовище

Показник заломлення пов'язаний зі швидкістю світла в середовищі формулою n = c/v, де c — швидкість світла у вакуумі (≈299 792 км/с), v — швидкість світла в даному середовищі. Чим більший n, тим повільніше рухається світло і тим сильніше промінь відхиляється до нормалі при вході в це середовище.

Критичний кут та повне внутрішнє відбиття

Коли світло переходить з оптично густішого середовища (n1) у менш густе (n2), причому n1 > n2, кут заломлення θ2 завжди більший за кут падіння θ1. При збільшенні θ1 настає момент, коли θ2 = 90° — заломлений промінь ковзає вздовж межі поділу. Кут падіння, при якому це відбувається, називається критичним кутом θc.

θc = arcsin(n2 / n1)
Існує лише коли n1 > n2 (перехід з густішого середовища в менш густе)

Якщо кут падіння перевищує θc, заломлення не відбувається взагалі — усе світло відбивається назад у перше середовище. Це явище називається повним внутрішнім відбиттям і лежить в основі роботи оптоволокна: світло, що падає на внутрішню межу волокна під кутом, більшим за критичний, багаторазово відбивається й поширюється вздовж кабелю практично без втрат.

Типові показники заломлення (для жовтого світла, λ≈589 нм)

СередовищеПоказник заломлення n
Вакуум / повітря≈ 1.00
Вода≈ 1.33
Оргскло (акрил)≈ 1.49
Скло (крон)≈ 1.52
Алмаз≈ 2.42

✏️ Приклади

📌 Приклад 1: Повітря → вода

Промінь світла падає з повітря на поверхню води під кутом 40° до нормалі. Під яким кутом він заломлюється у воді?

n1 = 1.00 (повітря), n2 = 1.33 (вода), θ1 = 40°

sin(θ2) = n1·sin(θ1)/n2 = 1.00 × sin(40°) / 1.33 = 1.00 × 0.6428 / 1.33 ≈ 0.4833

θ2 = arcsin(0.4833) ≈ 28.9°

Промінь відхиляється ближче до нормалі, оскільки входить у густіше середовище (n2 > n1).

θ2 ≈ 28.9°

📌 Приклад 2: Вода → повітря, повне внутрішнє відбиття

Промінь світла йде з води (n=1.33) до повітря (n=1.00) під кутом падіння 60°. Що відбувається?

Спочатку знайдемо критичний кут: θc = arcsin(n2/n1) = arcsin(1.00/1.33) = arcsin(0.7519) ≈ 48.75°

Кут падіння 60° > θc (48.75°), тому спробуємо обчислити sin(θ2):

sin(θ2) = n1·sin(θ1)/n2 = 1.33 × sin(60°) / 1.00 = 1.33 × 0.8660 ≈ 1.152

Оскільки sin(θ2) > 1 — розв'язку не існує. Це означає повне внутрішнє відбиття: усе світло відбивається назад у воду, заломленого променя немає.

θ1 = 60° > θc ≈ 48.75° → повне внутрішнє відбиття, заломлення відсутнє

📌 Приклад 3: Повітря → алмаз

Світло падає з повітря на грань алмазу (n=2.42) під кутом 50°. Знайти кут заломлення.

n1 = 1.00, n2 = 2.42, θ1 = 50°

sin(θ2) = n1·sin(θ1)/n2 = 1.00 × sin(50°) / 2.42 = 1.00 × 0.7660 / 2.42 ≈ 0.3165

θ2 = arcsin(0.3165) ≈ 18.45°

Через дуже високий показник заломлення алмазу промінь різко відхиляється до нормалі — саме ця властивість надає діамантам характерну гру світла.

θ2 ≈ 18.45°

🎯 Застосування

🔌 Оптоволоконний зв'язок

Сигнал у вигляді світла поширюється всередині волокна за рахунок повного внутрішнього відбиття від межі осердя й оболонки з нижчим показником заломлення, що дозволяє передавати дані на великі відстані практично без втрат.

👓 Окуляри та контактні лінзи

Коригувальні лінзи використовують контрольоване заломлення для зміщення фокусної точки зображення на сітківку ока, компенсуючи міопію, гіперметропію чи астигматизм.

📷 Об'єктиви камер і мікроскопів

Системи лінз з різними показниками заломлення розраховуються за законом Снелла для мінімізації оптичних спотворень (аберацій) і чіткого фокусування зображення.

🌈 Веселка і призми

Заломлення на краплях води чи в призмі розкладає біле світло на спектр, оскільки показник заломлення трохи залежить від довжини хвилі (дисперсія) — це пов'язане, але окреме від базового закону Снелла явище.

🧮 Калькулятор показника заломлення → 📖 Шпаргалка з оптики →

Про ці формули

Цей розділ містить систематизований збірник формул з відповідної теми. Кожна формула наведена у загальному вигляді з поясненням позначень та вказівкою на область застосування.

Геометрична оптика описує поширення світла у вигляді променів та їхню поведінку на межі різних середовищ.

Як застосовувати формули

Спочатку зрозумійте фізичний сенс формули, потім переходьте до числових підстановок. Пам'ятайте: кути в законі Снелла вимірюються від нормалі, а не від поверхні розділу середовищ — це найпоширеніша помилка.

Часті запитання (FAQ)

Що описує закон Снелла?
Закон Снелла описує заломлення світла на межі двох середовищ з різними показниками заломлення. Він пов'язує кут падіння θ1 і кут заломлення θ2 через формулу n1·sin(θ1) = n2·sin(θ2), де n1 і n2 — показники заломлення першого та другого середовища. Обидва кути вимірюються від нормалі (перпендикуляра) до межі поділу середовищ.
Чому світло змінює напрямок при переході в інше середовище?
Світло заломлюється тому, що змінюється швидкість його поширення: v = c/n, де c — швидкість світла у вакуумі, n — показник заломлення середовища. Коли світло входить у середовище з більшим n, воно сповільнюється і промінь відхиляється ближче до нормалі; при переході у середовище з меншим n світло прискорюється і відхиляється далі від нормалі.
Що таке повне внутрішнє відбиття і коли воно виникає?
Повне внутрішнє відбиття виникає, коли світло переходить з оптично густішого середовища (більше n1) у менш густе (менше n2) під кутом падіння, що перевищує критичний кут θc = arcsin(n2/n1). При цьому заломлений промінь зникає, і все світло відбивається назад у перше середовище. Явище можливе лише коли n1 > n2.
Як показник заломлення пов'язаний зі швидкістю світла в середовищі?
Показник заломлення визначається як n = c/v, де c — швидкість світла у вакуумі (≈300 000 км/с), v — швидкість світла в даному середовищі. Чим більший показник заломлення, тим повільніше рухається світло в цьому середовищі. Наприклад, у воді (n≈1.33) світло рухається приблизно у 1.33 раза повільніше, ніж у вакуумі.
Які приклади заломлення світла зустрічаються у повсякденному житті?
Класичні приклади: олівець виглядає "зламаним" на межі води й повітря в склянці; міражі в пустелі та над гарячим асфальтом виникають через заломлення в шарах повітря різної густини; лінзи окулярів, фотоапаратів і мікроскопів формують зображення завдяки контрольованому заломленню; веселка та райдужне сяйво призми пов'язані із заломленням, залежним від довжини хвилі (дисперсія).